UA
UA
UA
Деякі захворювання значно поширеніші, ніж може здатися на перший погляд. Зокрема, деперсоналізація особистості - це розлад, на який за офіційною статистикою страждає 1-2% населення Землі. При цьому воно не настільки помітне оточуючим, як лудоманія або інші захворювання. І навіть сама людина, яка страждає на цей синдром, не завжди розуміє, що з ним відбувається. З цих причин захворювання важко діагностувати на ранніх стадіях.
Однак, незважаючи на це, воно викликає інтерес навіть у тих людей, хто до нього не схильний. А все тому, що це синдром, за якого люди перестають бути собою. Він заважає хворим жити своїм життям, оскільки позначається на їхньому світовідчутті. Тому пропонуємо розібратися, що є деперсоналізацією і чи піддається вона лікуванню.
Деперсоналізація – це психопатологічний симптом, який полягає у порушенні самосприйняття. Люди, які страждають на цю недугу, стають відчуженими, позбавленими яскравих життєвих фарб і емоцій. Однак варто звернути увагу, що цей синдром часто є симптомом, а не самостійною хворобою. Більше того, він часто йде пліч-о-пліч з таким дисоціативним розладом, як дереалізація. При цьому вони можуть виникати з тих самих причин, а також мати схожі ознаки.
Деперсоналізація простими словами - це відчуття, при якому людина не почувається такою, як раніше. Часто пацієнти кажуть, що почуваються, як у кіно чи як уві сні. При цьому втрачається зв’язок зі своїм тілом та зовнішнім світом. Розлад може мати як короткий епізодичний характер, і бути постійним. Хворим воно сильно заважає жити, оскільки порушуються сприйняття та відчуття предметів.
Наприклад, іноді сильно збільшується больовий поріг. Тобто людина не одразу відчуває біль, що досить небезпечно. Також можуть притуплятися смакові рецептори, дотик та інше. А тому, якщо деперсоналізація має постійний характер, необхідна допомога фахівців.
Психічне розлад має кілька видів, що дозволяє легше діагностувати захворювання. Крім того, при правильній та своєчасній постановці діагнозу лікар зможе призначити ефективне лікування. Вигляд деперсоналізації пацієнт може визначити самостійно, оскільки оцінка симптомів має суб’єктивний характер. Тому пропонуємо швидше дізнатися, які бувають різновиди розладу.
Таким чином, правильно встановивши вигляд, фахівець можна швидше розпочати лікування. Однак спочатку має бути зібраний анамнез. Тому важливо не ігнорувати інші супутні симптоми.
Складність діагностування деперсоналізації у тому, що це симптоми носять суб’єктивний характер. А тому людина може здаватися іншою відстороненою або зміненою, але ніяк не хворою. Таким чином, важливо, щоб страждаючий синдромом зміг сам вчасно звернутися за допомогою. Цей психічний розлад не просто ускладнює життя, позбавляючи його фарб та емоцій, а може спричинити погіршення стану. Зокрема, може початися затяжна депресія, яка згодом може призвести до суїциду.
Однак цього можна уникнути, якщо вчасно пізнати ознаки розладу. Тому пропонуємо дізнатися, які симптоми може мати хвороба.
Деперсоналізація особистості чудово піддається лікуванню. Однак важливо визначити, що стало своєрідним «запуском» для цієї проблеми. Оскільки важливо визначити причини, чому було запущено механізм захисту через деперсоналізацію або дереалізацію. А тому з’ясуємо, чому може виникати цей симптом у дорослих.
Загалом це може бути будь-який стрес, який справив серйозний вплив на психіку. Крім того, синдром може мати хронічний характер, якщо спричинений органічними причинами. Зокрема, якщо є негативний вплив на мозок. У цьому випадку надовго позбутися проблеми набагато складніше і часом неможливо.
Якщо поставлений діагноз, деперсоналізація як лікувати вирішує тільки лікар. Саме він має зібрати анамнез пацієнта, щоб побачити повну клінічну картину. Зазвичай цим займається лікар психіатр або психотерапевт, залежно від глибини проблеми. Однак, крім цього, хворому може бути рекомендовано пройти консультацію у невролога, а також низку діагностик. Наприклад, з метою виключення внутрішнього впливу на мозок, може бути призначено пройти МРТ.
Також деперсоналізація лікування має не завжди просте та швидке, що потрібно розуміти. Іноді для усунення неприємного симптому може знадобитися 1 курс медикаментів, а буває, що може вимагати півроку та більше. Все залежить від кожної конкретної нагоди, через що лікування підбирається індивідуально. А зараз пропонуємо дізнатися, що може застосовуватись для лікування синдрому.
Говорячи про діагноз, деперсоналізація як позбутися стану знають лише фахівці. У домашніх умовах стійкої ремісії домогтися неможливо. А все тому, що деперсоналізація лікування в домашніх умовах не може мати. Окрім терапії, яку не провести в домашніх умовах, медики призначають препарати. Більшість із них є ліками суворої відпустки, тому придбати їх без рецепта не вдасться.
А тому, якщо у вас деперсоналізація що робити, вирішувати повинен лікар. Можливо, на тлі стресу виник невроз, який і спричинив цей симптом. У цьому та подібних випадках стійку деперсоналізацію прибере лише лікування препаратами, які є ефективними на сьогодні.
Для встановлення діагнозу деперсоналізація тест не завжди інформативний. У мережі Інтернет він включає лише 16 поверхневих питань, які можна поставити собі самостійно. Однак цінність він має лише у тому випадку, якщо опитувальник заповнював лікар при консультації з пацієнтом. Адже він бачить реакції людини, а тому може давати об’єктивніші відповіді на запитання.
Але за власним бажанням можна пройти тест на деперсоналізацію безкоштовно, щоб задовольнити цікавість. Головне лише при цьому не ставити собі діагноз самостійно, а звернутися по допомогу. Тоді можна буде пройти лікування, щоби повернутися до нормального життя.
RU
